Корисні поради абітурієнту

Перш ніж розпочати повторення курсу фізики радимо встановити рівень знань. Для цього можна використати тест вхідного контролю. Багаторічне використання цього засобу педагогічного контролю підтвердило його надійність. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. За тестом перевіряють рівень засвоєння знань, умінь і навиків. Оптимальний час тестування - 20 хв.

Пройти тест. (на жаль оригінальний тест посібника не зберігся, можете пройти самотестування за тренувальним варіантом тесту з фізики зовнішнього незалежного оцінювання 2008 року (25 питань) або пройти самотестування за варіантом тесту з фізики зовнішнього незалежного оцінювання 2007 року.)

Відповівши на завдання тесту і зіставивши свої відповіді з еталонними, можна отримати досить об'єктивну оцінку рівня знань з фізики.

Підготовку до іспиту треба починати зі складання календарного плану роботи, основою якого може стати програма вступних іспитів. У плані обов'язково потрібно відвести час для розв'язування задач та передбачити невеликий резерв часу (5 - 10 %) для непередбачених утруднень, що можуть виникнути в процесі роботи. Склавши план, треба наполегливо домагатися його повного і своєчасного виконання.

Починати підготовку до іспиту слід якомога раніше, щоб мати можливість повторити теоретичний матеріал і набути навиків розв'язування задач. Матеріал, вивчений за шкільними підручниками фізики, слід закріпити з цим посібником, який містить стислі теоретичні відомості з теорії і приклади розв'язування задач.

Для кращого засвоєння матеріалу рекомендуємо опрацьовувати розділи навчального посібника двічі: перший раз бігло для ознайомлення з матеріалом, другий - повільно для більш вдумливого вивчення і запам'ятовування. Під час повторного читання варто вести конспект. Складання конспекту мобілізує увагу, допомагає виділити головне в тексті. Коли людина має намір щось записати, вона читає більш уважно. Тим паче, що чергування читання із записуванням підвищує працездатність і зменшує втому. Ведення конспекту - це до деякої міри і контроль сприйняття матеріалу: не розуміючи прочитаного, важко виділити і записати основну думку. Записи полегшують запам'ятовування прочитаного, оскільки записаний навчальний матеріал краще фіксується в пам'яті.

У конспект зазвичай записують лише найголовніше. Отже, конспект має бути стислим і лаконічним. Найбільш важливі викладки варто підкреслювати чи виділяти умовними знаками. За чітким конспектом протягом декількох днів перед іспитом можна швидко відновити в пам'яті вивчений матеріал, повторити його, швидко знайти потрібну довідку. Довгі та багатослівні записи звичайно для цього непридатні і їх важко використовувати.

Перед повторним прочитуванням і конспектуванням, варто спробувати відтворити в пам'яті уже раз прочитаний матеріал. Це зосереджує і активізує увагу на пропущеному чи недостатньо зрозумілому. У результаті матеріал буде засвоєно краще.

Продуктивний спосіб засвоєння прочитаного - його усний переказ. Якщо слухачі погано розуміють оповідача, то це зазвичай свідчить про те, що він ще погано засвоїв матеріал. Іноді буває і так, що сам оповідач по-справжньому починає розуміти зміст прочитаного тільки під час переказу.

Під час підготовки до іспиту варто врахувати, що деякі питання шкільного курсу входять у програму вступних іспитів не явно. Наприклад, у програмі немає такого питання, як "формула лінзи", але очевидно, що це питання тісно пов'язано з поняттям "оптична сила лінзи". Іноді для повноти відповіді треба використати матеріал, викладений не тільки у відповідному параграфі підручника, але і той, що міститься в інших параграфах чи навіть в іншій частині підручника. Так, наприклад, у параграфі про вагу тіла указується, що вона залежить від висоти над рівнем моря і від географічної широти місця. Щоб пояснити залежність ваги тіла від широти місця, треба врахувати обертання Землі, скориставшись відповідним матеріалом, викладеним в іншій частині підручника, де розглядається рух тіла по колу.

Після того як матеріал засвоєно, законспектовано, можна приступати до розв'язування задач. Уміння розв'язувати задачі не виробляється миттєво. Якщо якусь задачу не вдається розв'язати одразу, то слід повертатись до неї кілька разів з інтервалом в один-два дні, аж поки її не буде розв'язано. Такі дії - найкраще тренування аналітичних можливостей вашого мозку. Розв'язування задач допомагає більш глибоко і свідомо опанувати навчальний матеріал, краще його запам'ятати. Зазвичай легше запам'ятовуються формули, використовувані під час розв'язування задач. Якщо задачі розв'язуються швидко, без особливого напруження, то це свідчить про дійсно глибоке знання теоретичного матеріалу.

Під час підготовки до екзамену з фізики варто розв'язувати якомога більше задач різної складності. Освоївши розв'язування простих задач, слід приступати до більш складних. Щоб підвищити продуктивність розв'язування задач радимо виконувати такі дії, сукупність яких назвемо алгоритмом розв'язання.

1. Неодноразово прочитати умову задачі, поки не стане зрозумілим, який саме фізичний процес або явище розглядаються у цій задачі. Умова вважається вивченою, якщо можна переказати зміст задачі своїми словами.

2. Записати умову в буквених позначеннях та одиницях СІ. Умову записувати ретельно, нічого не пропускаючи, записувати й ті величини, числові значення яких не задаються, але про них можна судити з умови задачі.

3. Виконати схему, рисунок з позначенням заданих і шуканих величин. На рисунку показати всі векторні величини (швидкості, прискорення, сили, імпульси, напруженість електричного поля або індукцію магнітного поля і т.ін.).

4. Згадати, яким фізичним законам підлягає розглядуваний процес і якими математичними формулами виражаються ці закони. Якщо формул декілька, то потрібно зіставити величини, які входять до різних формул, із заданими і шуканими величинами та вибрати ті формули, до яких вони входять.

5. Скласти план розв'язання.

6. Якщо закон містить векторні величини, то записати цей закон у векторному вигляді. Вибрати напрями координатних осей і записати векторні співвідношення в проекціях на осі координат у вигляді скалярних рівнянь, що пов'язують відомі і шукані величини. Потім розв'язати отриману систему рівнянь відносно шуканої величини, щоб одержати відповідь у загальному вигляді, тобто математичний вираз, в одній частині якого знаходиться шукана величина, а в другій - задані в умові задачі й узяті з таблиці позначення величин.

7. Перевірити розв'язок діями над одиницями вимірювання величин. Якщо розрахункова формула містить алгебраїчні суми, то слід звернути увагу на збіг одиниць вимірювання складових цієї суми і підставити цю одиницю.

8. Підставити числові значення величин з найменуваннями їх одиниць у розрахункову формулу та обчислити шукану величину з точністю, що відповідає точності вихідних даних.

9. Оцінити розумність і достовірність здобутого результату, його відповідність фізичному змісту. Записати відповідь в одиницях СІ або в тих одиницях, що зазначені в умові задачі.

10. З'ясувати, чи є інші способи розв'язання задачі, а також, як зміниться результат, якщо змінити умову задачі. Проаналізувати окремі випадки загального розв'язання, пояснити результати такого аналізу.

Приклад розв'язування задачі за наведеним алгоритмом:

Задача. Ескалатор піднімає нерухомого пасажира за 60 с. Якщо пасажир весь час ітиме по ескалатору вгору, то час руху зменшиться на 15 с. За який час пасажир підніметься пішки по нерухомому ескалатору ?

Розв'язуючи цю та інші задачі, слід пам'ятати, що найголовніше спочатку зрозуміти, яке явище або процес розглядається в цій задачі, а не намагатися швидко прочитати умову задачі й одразу записувати дані та шукати формули для знаходження невідомої величини. Привчайте себе одразу до правильної технології розв'язування задач, адже вона є оптимальною - ви в цьому переконаєтесь після розв'язування великої кількості задач. Якщо не вдалося збагнути, який процес або явище відображено в задачі, треба повторити відповідний теоретичний матеріал, використовуючи у разі потреби довідкові дані.

У запропонованій задачі треба розглядати явище механічного руху. Тут наявні такі три процеси: рівномірного прямолінійного руху ескалатора разом з нерухомим пасажиром відносно землі зі швидкістю , рівномірного прямолінійного руху пасажира відносно ескалатора зі швидкістю і разом з рухомим ескалатором відносно землі зі швидкістю  +  , рівномірного прямолінійного руху пасажира відносно нерухомого ескалатора зі швидкістю . Нагадаємо, що процес - це перехід системи (тіла) з одного стану в інший. Лише тепер переходимо до виконання п.2 алгоритму. З умови задачі відомо, що час руху ескалатора з нерухомим пасажиром 60 с. З умови задачі слід розуміти, що коли пасажир ітиме по ескалатору, то час руху стане дорівнювати 45 с. У кожному з випадків тіла проходять однакову відстань, що дорівнює довжині ескалатора S - величині сталій, як і швидкості тіл. Тому запишемо:

Дано: t1 = 60 с, t1 = 45 с, v1 = const, v2 = const, S = const.

Розв'язок: На рис.1 зображено певну точку, умовно взяту на східцях, і показано напрям її швидкості v1, а також зображено постать пасажира з напрямом швидкості його руху v2 відносно ескалатора. Тут пасажира можна розглядати як матеріальну точку. З умови випливає, що рух обох матеріальних точок відбувається вздовж додатного напряму осі ОХ. Щоб швидше збагнути фізичну сутність задачі, потрібно її зобразити графічно (виконати рисунок чи побудувати схему).

t3 - ?

Виконуючи п.4 алгоритму, записуємо всі формули, що стосуються згаданих процесів (рівномірного прямолінійного руху) і відбираємо ті з них, до яких входять задані і шукані фізичні величини:

Для розв'язування задачі знадобляться лише формули (1.1.1) і (1.1.2). Після такого ґрунтовного аналізу задачі складання плану розв'язання (п.5) не викликає труднощів. Оскільки невідомих величин багато, то слід скласти систему рівнянь на підставі формул, що відповідають розглянутим процесам:

Розв'язуємо отриману систему рівнянь методом підстановки відносно шуканої величини t₃, щоб отримати відповідь у загальному (буквеному) вигляді (п.6):

Іноді розв'язування задач зводять до простих числових розрахунків. За такого способу розв'язування неможливо проаналізувати отриманий результат, зробити які-небудь загальні висновки. Краще розв'язувати задачу в загальному вигляді. Отримавши формулу, у лівій частині якої знаходиться шукана величина, а в правій лише символи, що відповідають величинам, заданим в умові задачі, доцільно перевірити правильність розв'язання підставлянням одиниць вимірювання величин, що входять до кінцевої формули (1.1.3) (п.7):

Тепер можна приступати до числових розрахунків. Значення шуканої величини (п.8) слід обчислювати за кінцевою формулою з точністю, що відповідає точності заданих в умові задачі величин. Тому часто в умовах задач пишуть, наприклад, І = 5,0 А. Це не зайвий нуль, а зазначення того, що шукану величину слід розраховувати з точністю до десятих. Та й у критеріях оцінювання письмових екзаменаційних робіт предметні комісії часто виписують пункт, згідно з яким відхилення значення шуканої величини більше ніж на два від достовірного дозволяє вважати задачу не повністю розв'язаною.

Під час розрахунків не слід прагнути до надмірної точності, як це часто роблять. Дійсно, у будь-якій задачі будь-яку фізичну величину задають з відомим ступенем точності, обумовленим точністю, з якою цю величину було виміряно. Точність вимірювання визначають способом вимірювання. Наприклад, вимірюючи довжину за допомогою лінійки, що має міліметрові поділки, можна визначити лінійний розмір певного предмета тільки з точністю до 1 мм. За допомогою наручного годинника, що має секундну стрілку, не можна виміряти час з точністю, що перевершує 1 с. Якщо у результаті вимірювання якої-небудь величини останньою цифрою числа виявився нуль, то його також пишуть. Наприклад, якщо вимірювали довжину з точністю до міліметра і результат становить 140 мм, то не можна писати 14 см, треба писати 14,0 см, інакше можна вважати, що точність вимірювання - до 1 см. Те, що в будь-якій задачі фізичні величини задають з відомим ступенем точності, має важливе значення для обчислень, у яких фігурує ця величина. Точність розрахунків не повинна перевищувати тієї точності, з якою виміряно фізичні величини в розрахунку. Зайва точність обчислень ускладнює самі розрахунки і створює хибне уявлення про точність результатів цих розрахунків.

Це важливо пам'ятати під час розв'язування задач, стежачи за точністю обчислень. Іноді буває і так, що величини, наведені в умові задачі, виміряно з різним ступенем точності. У цьому разі точність обчислень має не перевершувати точності найменш точного вимірювання.

Перевірка достовірності одержаного за розрахунками значення шуканої величини не формальна процедура, а ще один спосіб перевірки правильності розв'язку задачі. Абітурієнти часто забувають виконати оцінку достовірності отриманого значення шуканої величини і в результаті мають абсурдні результати. У практиці роботи автору запам'яталася задача такого змісту, яка пропонувалася в одному із престижних вищих навчальних закладів.

Задача. Колесо мотоцикла має радіус R = 30 см і робить за 3 хв 600 обертів. Яку максимальну відстань пролетів камінь, викинутий з-під колеса мотоцикла? Показати, що розрахована відстань буде найбільшою.

За розрахунками одного із абітурієнтів вийшло, що камінь викинеться на відстань 27000 м (?!). Якби це було можливо, то для чого розробляти різну зброю: можна лише проїхати на мотоциклі по дорозі з камінням і нічого живого не залишиться довкола. Правильна відповідь: X_max  4 м. Шкода, що із-за таких прикрих помилок абітурієнти втрачають потрібні для вступу бали.

Слід увесь час пам'ятати, що вступні іспити - це змагання, під час яких можливі і прикрі помилки, тому ліпше "сім разів відміряти, а один раз відрізати", щоб не упустити свій шанс під час вступу.

Щоб уникнути таких прорахунків треба не лінуватися виконати п. 10 запропонованого автором алгоритму розв'язування задач, виконання якого може наштовхнути на пошук правильної відповіді задачі. Нарешті ви зможете з впевненістю записати, наприклад, "Відповідь: 4 м", що буде відповідати правильному розв'язкові задачі. Цими словами має закінчуватися розв'язання будь-якої задачі.

Завжди намагайтеся під час розв'язування задач будь-якої складності обов'язково виконати пп. 1-4 запропонованої методики. Навіть не до кінця розв'язану задачу може бути оцінено певною кількістю конкурсних балів. Слід розв'язувати якомога більше задач (на думку автора близько 1000 за рік до вступу). Установити рівень умінь розв'язувати задачі можна самостійно. Самостійне розв'язання будь-якої задачі зі збірника задач [29] відповідає достатньому рівню.

Деякі поради "по секрету":

1. Підготуйте хороший конспект.

2. Ідіть на іспит, як на свято. Пам'ятайте, що "по одежі зустрічають, а по розуму проводжають". Вдягайтеся охайно, красиво, зі смаком, але скромно, непомітно. Модне вбрання, зайва косметика і дорогі прикраси не викликають у екзаменаторів абсолютної впевненості у високому рівні вашої підготовки.

3. Будьте ввічливі й упевнені, але не підлещуйтеся перед екзаменаційною комісією. Запам'ятайте, екзаменатори поважають впевненого у своїх силах абітурієнта.

4. Готуючись до усного іспиту або виконуючи письмове завдання не поспішайте скористатися підказками сусіда чи можливістю списати в нього. Пам'ятайте, що він навряд чи знає більше вас і що він - суперник і тому може направити вас по хибному шляху.

5. Якщо ви помітили, що ваша відповідь зацікавила екзаменатора настільки, що він вважає вас за гідного співрозмовника і сам почав відповідати на запитання, не заважайте йому! Багаторічний досвід показує, що в таких випадках оцінка не знижується, а навпаки, може бути навіть підвищена.

6. Якщо ви не знаєте відповіді на запитання - все одно відповідайте! Виявляйте винахідливість і спритність, ні в якому разі не мовчіть. Якщо чогось не знаєте, то виходьте з того, що знаєте. Упевнений початок відповіді може визначити досить високу оцінку. Спробуйте скласти план-конспект відповіді і докладно (навіть кілька разів) його перекажіть. Такий прийом дозволяє іноді створити ілюзію глибини й обґрунтованості ваших знань.

7. Не намагайтеся показати, що ви розумніші від викладача. Викладач теж може що-небудь забути чи чогось не знати. Не зачіпайте його самолюбство! Могутній інтелектуальний потенціал і різноманітний набір технічних прийомів не залишать вам ніякої надії на перемогу в такому двобої.

8. Уважно слухайте того, хто відповідає перед вами: йому можуть задати додаткові запитання, що прямо чи непрямо стосуватимуться вашого екзаменаційного завдання.

9. Якщо ви не можете відповісти на поставлене запитання, що потребує вибору відповіді з двох варіантів, відповідайте те, що першим спало на думку. Почнете здогадуватися - помилитесь.

10. Не втрачайте впевненості у разі невдачі, адже у вас уже є досвід, який можна використовувати ще раз (чи два). Наполегливість приносить успіх!